- набутий
- [набу/тией]
м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
набутий
Смотреть что такое "набутий" в других словарях:
набутий — I а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набути I. •• Набу/ті озна/ки риси, які з явились в організмі протягом його індивідуального життя під впливом зовнішніх умов. II а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набути II … Український тлумачний словник
набутий — 1 дієприкметник надбаний набутий 2 дієприкметник взутий діал … Орфографічний словник української мови
атиреоз — у, ч. Природжений або набутий розлад функції щитовидної залози … Український тлумачний словник
гетеробатмія — ї, ж. Неоднаковий рівень спеціалізації різних органів, набутий у процесі їхньої спеціалізації … Український тлумачний словник
добутний — а/, е/, діал. Придбаний, набутий … Український тлумачний словник
імунодефіцит — у, ч. Природжений чи набутий дефіцит імунної системи людини, що проявляється в ослабленні або повній відсутності імунітету … Український тлумачний словник
імунологічний — а, е. Стос. до імунітету, імунології. Імунологічна несумісність тканин. Імунологічні дослідження. •• Імунологі/чна недоста/тність вроджений або набутий дефект імунної системи … Український тлумачний словник
іридоколобома — и, ж., мед. Вроджений або набутий дефект райдужної оболонки ока … Український тлумачний словник
кальцифілаксія — ї, ж. Набутий стан підвищеної чутливості організму до кальцію … Український тлумачний словник
кількарічний — а, е. Який триває (тривав або триватиме) кілька років. || Який має кілька років. Кількарічна дитина. || Набутий протягом кількох років. Кількарічний досвід … Український тлумачний словник
